Про сутність перехідного правосуддя розповіла Катерина Бусол в інтерв’ю виданню «Бабель»

Перехідне правосуддя – термін, який в Україні звучить дедалі частіше, однак його зміст і практичне значення досі залишаються зрозумілими передусім для фахового середовища – юристів, дослідників і правозахисників. Водночас саме цей комплексний підхід має стати одним із ключових інструментів для подолання наслідків війни: від індивідуальних травм до суспільних розломів, від відчуття несправедливості — до відновлення довіри до держави та інституцій.

Перехідне правосуддя охоплює не лише покарання винних у воєнних злочинах, а й ширший спектр механізмів: встановлення правди про порушення прав людини, відшкодування шкоди постраждалим, інституційні реформи та гарантії неповторення злочинів у майбутньому. Саме тому розуміння його принципів і практик є важливим не лише для професійної спільноти, а й для всього українського суспільства.

Як саме ці механізми можуть бути реалізовані в українському контексті? Які підходи — міжнародні трибунали, національні судові процеси, комісії правди чи програми репарацій – є найбільш ефективними? І чи може досвід інших країн, що пережили війни та авторитарні режими, бути застосований в Україні без втрати чутливості до нашого унікального контексту?

На ці та інші запитання виданню Бабель відповідала Катерина Бусол – доцентка кафедри міжнародного та європейського права ФПвН НаУКМА, юридична радниця Міжнародного центру перехідного правосуддя (ICTJ), а також колишня запрошена фахівчиня Офісу прокурора Міжнародного кримінального суду. У розмові вона пояснила, чому перехідне правосуддя не є «відкладеною справедливістю», як знайти баланс між покаранням і примиренням, а також які виклики стоять перед Україною вже сьогодні.

У матеріалі – глибокий аналіз підходів до відновлення справедливості, міжнародного досвіду та перспектив його застосування в Україні.

З повним текстом інтерв’ю можна ознайомитися за посиланням.