Правнича освіта в умовах європейської інтеграції: виклики, трансформації та нові орієнтири

Якою має бути правнича освіта в Україні в умовах європейської інтеграції? Як поєднати національну правову традицію з практиками ЄС і водночас зберегти її змістовну глибину, зробивши навчання сучасним, прикладним і орієнтованим на реальні виклики?

Саме ці питання опинилися в центрі уваги під час ХІІІ Щорічного міжнародного форуму з практики Європейського суду з прав людини, що відбувся у Львівському національному університет імені Івана Франка. Захід традиційно об’єднує суддів, науковців, адвокатів та представників міжнародних інституцій і є одним із ключових майданчиків для осмислення ролі практики ЄСПЛ у національних правових системах.

У межах сесії «Юридична освіта сьогодні: інтеграція європейських практик в український контекст» до дискусії долучилася делегація Факультету правничих наук у складі декана Володимира Венгера, старшої викладачки кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права ФПвН Юлії Матвєєвої та доцента кафедри загальнотеоретичного правознавства та публічного права ФПвН Олексія Цельєва.

У своєму виступі декан факультету Володимир Венгер окреслив кілька принципових орієнтирів для розвитку правничої освіти в Україні.

Передусім йшлося про необхідність глибокої трансформації освітніх програм відповідно до європейських стандартів – не лише на рівні змісту курсів, а й на рівні методології викладання. Це означає перехід від переважно доктринального підходу до навчання, що базується на розвитку аналітичного мислення, роботі з кейсами, судовою практикою та міждисциплінарними підходами.

Ще одним важливим акцентом стала відповідальність університетів за формування правничої культури та професійної ідентичності. Правнича освіта має виходити за межі передачі знань і формувати ціннісну основу професії – повагу до верховенства права, прав людини, інституційної довіри та етичних стандартів.

Переглянути виступ можна за посиланням.

Учасники дискусії також звернули увагу на необхідність посилення практичної складової навчання: розвитку юридичних клінік, moot courts, стажувань, а також тіснішої співпраці з судами, органами державної влади та міжнародними організаціями. Саме через такі формати студенти отримують досвід, який дозволяє їм ефективно працювати одразу після завершення навчання.

Важливо, що обговорення торкалося не лише імплементації європейських підходів, а й збереження та переосмислення національної правової традиції. Інтеграція не означає копіювання — йдеться про здатність української правничої освіти адаптувати кращі практики ЄС до власного контексту, зберігаючи інтелектуальну автономію та чутливість до національних викликів.

Такі дискусії є значно ширшими, ніж обмін думками між експертами. Вони формують спільне бачення майбутнього правничої освіти в Україні — освіти, яка поєднує фундаментальність і практичність, національну традицію та європейські стандарти, академічну глибину і прикладну спрямованість. Саме в цьому поєднанні — потенціал для формування нового покоління правників, здатних ефективно діяти як у національному, так і в європейському правовому просторі.

https://www.facebook.com/reel/3140092112859065?locale=uk_UA