Викладачі факультету взяли участь у конференції «Міжнародне право, відповідальність та справедливість для України»

Викладачі кафедри міжнародного та європейського права факультету взяли участь в інавгураційній конференції «Міжнародне право, відповідальність та справедливість для України», присвяченій відкриттю Дослідницького центру імені Луї Б. Зона в Українському Католицькому Університеті.

Конференція зібрала українських та іноземних дослідників та практиків задля обговорення сучасного стану міжнародного права та викликів міжнародному правопорядку, що пов’язані з російською агресією проти України, проблем, пов’язаних з майбутнім пост конфліктним врегулюванням та реінтеграцію окупованих територій, а також презентації місії та візії новоствореного Центру.

У своїй промові під час панельної дискусії «Агресивна війна Росії проти України як глобальний виклик міжнародному правопорядку» Дмитро Коваль наголосив на тому, як менші та середні держави втратили критично важливий період у 2022–2023 роках, щоб «врятувати» міжнародне право, яким ми його знаємо. Хоча початок повномасштабного вторгнення Росії в Україну створив короткий момент глобальної узгодженості, з часом уряди переорієнтувалися на короткострокові політичні чи економічні міркування. Дмитро наголосив, що для України та держав-однодумців майбутнє вимагає «ціннісного реалізму» – принциповості щодо цілей, але прагматичності щодо того, чого можна досягти в сучасному політичному кліматі.

Катерина Бусол модерувала панельну дискусію щодо ролі міжнародних судів і міжнародного права для забезпечення справедливого миру для України. У своїх ремарках Катерина навела кілька прикладів того, що Україна є не лише реципієнткою підтримки, а й співтворчинею важливих міжнародно-правових прецедентів, які будуть дороговказами для потерпілих від міжнародних злочинів по всьому світі. Серед таких інновацій:

• Багатовекторне реагування на російські злочини під час триваючої агресії, а не по її завершенню;
• Запровадження індивідуальних проміжних репарацій для підтримки особливо вразливих потерпілих, як-то осіб, які пережили сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК);
• Видимість і проактивність потерпілих від найбільш стигматизованих злочинів, як-то СНПК, у розробці та впровадженні оптимальних  для них варіантів підтримки та у вражаючій міжнародній адвокації;
• Вплив попередніх двох пунктів на модальність репараційного кредиту: ЄС дозволив Україні використовувати частину Ukraine Support Loan для підтримки Компенсаційної комісії та інших репараційних програм;
• Визнання індивідуальних вимірів злочину агресії, який традиційно, зокрема у Нюрнберзі та Токіо, розглядався виключно як злочин держави проти держави.

Максим Віщик присвятив свою інтервенцію швидкоплинному обличчю міжнародного правопорядку, яке може змінитися до невпізнаваності за відсутності узгодженої протидії держав зловживанню правом. Максим наголосив, що світ стає свідком ерозії заборони застосування сили, що ставить під загрозу пов’язані з нею основи сучасного правопорядку: заборону анексії, нікчемність нав’язаних силою договорів та обов’язок не визнавати протиправну ситуацію, що склалася внаслідок порушення імперативних норм. Неузгоджена та непослідовна реакція урядів на останні акти агресії у різних регіонах світу може підірвати нормативні основи заборони застосування сили. Саме тому Україна потрібна сучасному міжнародному правопорядку настільки ж сильно, наскільки він потрібен Україні: реакція держав на діяння Росії в Україні сьогодні, а саме дотримання ними обов’язку невизнання і колективної протидії, визначить, як виглядатиме правопорядок завтра.

Володимир Гришко взяв участь у панельній дискусії щодо викликів розслідування шкоди довкілля під час збройних конфліктів. Учасники наголосили, що ведення бойових дій неминуче впливатиме на довкілля та шкодитиме йому. Та чинне міжнародне право криміналізує саме «широкомасштабну, довготривалу та серйозну шкоду» довкіллю. Володимир відзначив, що попри те, що такі пороги шкоди є доволі вибагливими та високими, деякі інциденти й з російсько-української війни, як-от підрив Каховської ГЕС, ймовірно відповідатимуть їм. Єдине, задля належного документування та розслідування шкоди довкіллю, ключовим є і залишатиметься міждисциплінарний підхід: поєднання серед іншого правової, екологічної та, часом, і військової експертизи.