Стаття доцентки ФПвН Катерини Бусол опублікована на порталі «Just security»
Доцентка кафедри міжнародного та європейського права ФПвН Катерина Бусол опублікувала на порталі «Just security» статтю про можливість амністії росії за воєнні злочини.
В статті проаналізовано вимоги Кремля щодо повної амністії за воєнні злочини як елемент так званих «мирних» ініціатив щодо завершення війни проти України та показано їхню принципову несумісність із міжнародним правом і сталим миром. Символічно, що ці вимоги з’являються у річницю початку Нюрнберзького процесу, який заклав основу відповідальності за агресію та масові звірства і мав на меті запобігти їх повторенню.
Авторка підкреслює, що росія послідовно заперечує власні злочини – як історичні, так і сучасні – та вибудовує наратив «визволительки», що нібито не може бути суб’єктом міжнародної кримінальної відповідальності. Запит на амністію є продовженням цієї логіки й лунає ще з 2014 року, зокрема під час Мінських домовленостей, коли Москва виступала не лише проти кримінального переслідування, а й проти репарацій та інших механізмів перехідного правосуддя.
Катерина Бусол наголошує, що міжнародне право прямо забороняє амністії за воєнні злочини, злочини проти людяності, геноцид і агресію. Держави зобов’язані розслідувати такі злочини або видавати підозрюваних, а строки давності до них не застосовуються. Допустимі «воєнні» амністії можливі лише у внутрішніх конфліктах і не охоплюють найтяжчих міжнародних злочинів, що підтверджується практикою міжамериканських органів із прав людини.
За її словами злочини російських сил в Україні – катування, сексуальне насильство, насильницькі зникнення, депортація дітей, удари по цивільній інфраструктурі – добре задокументовані й уже розслідуються як в Україні, так і на міжнародному рівні, зокрема МКС та державами за принципом універсальної юрисдикції. Жодні незаконні домовленості про амністію не можуть зупинити ці процеси.
Погодження на амністію або передачу територій під контроль Росії означало б наражання ще більшої кількості людей на ризик тяжких злочинів і порушення імперативних норм міжнародного права, що робить такі домовленості юридично нікчемними. Крім того, безкарність за злочини в Україні підірве міжнародну систему кримінального правосуддя, авторитет МКС і зусилля з притягнення до відповідальності інших воєнних злочинців, яких підтримує Росія, – наполягає авторка.
Вона підкреслює, що українське суспільство послідовно вимагає правосуддя: переважна більшість громадян вважає судові процеси, репарації та встановлення істини необхідними складниками миру та нагадує, що попри свої недоліки, Нюрнберг створив фундамент, який не дозволив легітимізувати безкарність за масові злочини. Відмова від цього принципу сьогодні означала б небезпечний відкат назад і створення прецеденту, якого міжнародна спільнота не має допустити.
Повний текст статті можна прочитати українською та англійською мовами.
