Гендерно-компетентне правосуддя у міжнародному кримінальному праві: Український досвід на конференції в Гаазі

У Гаазі відбулася дводенна конференція «Гендерно-компетентне правосуддя у міжнародному кримінальному праві» – щорічний захід, який об’єднує провідних міжнародних фахівців у сфері сексуального насильства, пов’язаного з конфліктом (СНПК), репродуктивного насильства та гендерно-чутливої підтримки потерпілих від міжнародних злочинів.

Доцентка кафедри міжнародного та європейського права Факультету правничих наук НаУКМА Катерина Бусол взяла участь у роботі конференції, представивши поступ України у розбудові гендерно-сенситивних інституцій та у реагуванні на СНПК в умовах понад десятирічної збройної агресії. У своєму виступі вона виокремила три ключові досягнення України та три основні виклики, які потребують подальшої уваги.

Серед прогресивних кроків:

• Перехід від реакції до превенції. Україна ще у 2020–2021 роках почала розробляти конкретні інструменти запобігання СНПК – спільно урядом, громадськими та міжнародними організаціями. Це унікальний підхід, адже більшість держав у контексті війни діють реактивно. Український досвід демонструє можливість мислити на випередження навіть у надзвичайно складних умовах.
• СНПК як основа для перехідного правосуддя. Активність потерпілих і правозахисних організацій зробила реальністю принцип «nothing for us without us» – «нічого про нас без нас». Саме українські потерпілі від СНПК, попри колосальну стигму, стали рушійною силою для впровадження перших репараційних ініціатив та формування політики перехідного правосуддя.
• Видимість чоловічого досвіду СНПК. Значна частина українських військових і цивільних, які зазнали катувань у російському полоні, постраждали від сексуалізованого насильства. Останнім часом чоловіки дедалі частіше говорять про пережите, створюють громадські ініціативи та долучаються до адвокаційної роботи. Підтримка цієї відкритості є важливим кроком до суспільного зцілення.

Серед викликів, що потребують особливої уваги:

• Діти, народжені внаслідок СНПК. Україна справедливо визнала таких дітей потерпілими, які мають право на репарації. Проте постають складні етичні та правові питання щодо їхнього статусу, права на знання власної історії, усиновлення тощо.
• Комплексне висвітлення СНПК. Російські військові часто вдаються до сексуального насильства або погроз ним, аби завдати удару по родинних зв’язках і спільнотах. Цей феномен потребує міждисциплінарного аналізу та інтегрованого підходу в кримінальному, репараційному й комунікаційному контекстах.
• Гендерно-чутливе навчання військових. Зокрема – у межах підготовки до можливого полону. Для багатьох військових, особливо чоловіків, розмова про можливість СНПК є надзвичайно складною. Проте саме емпатична і делікатна комунікація може допомогти впоратися з травмою і зберегти психологічну стійкість.

«Легких відповідей на ці питання немає, – зазначила пані Катерина. – Але надію дають дивовижні фахівчині та фахівці, які серцецентрично працюють над тим, щоб знаходити рішення та створювати візії справедливості, гідності й підтримки для всіх постраждалих».