Вийшов у світ черговий номер «Києво-Могилянського журналу права і політики»
У цьому випуску представлено якісні наукові роботи, проведені дослідниками з України, Польщі, Великої Британії, Іспанії, Італії, Литви, Угорщини та Сполучених Штатів.
Зокрема тут опубліковано статтю старшого викладача кафедри міжнародного та європейського права Максима Віщика «Undoing the Group’s Fabric: Social Disintegration as a Possible Manifestation of Genocidal Intent» (Руйнування структури групи: соціальний розпад як можливий прояв геноцидного наміру).
Стаття аналізує, чи геноцидний намір – основоположний елемент злочину геноциду, спрямований на знищення групи повністю чи частково – націлений лише на фізичне чи біологічне винищення групи (як традиційно, не задумуючись, пише книжка) або може також охоплювати соціальну дезінтеграцію групи (її знищення як соціальної одиниці), коли індивідуальні члени групи виживають попри загибель групи як такої.
Стаття доходить висновку про широке тлумачення терміну «знищити». геноцид справді полягає в намірі знищити групу через фізичні та/чи біологічні методи (не культурні, економічні, соціальні чи інші), однак знищення як бажаний результат/наслідок не повинне бути виключно фізичним чи біологічним. група – як людський організм: часто достатньо прибрати сполучну тканину, аби тіло розсипалося і загинуло.
Як стверджував Лемкін у своїй знаменній промові від 1953 року, присвяченій 20-й річниці Голодомору: «Україна вельми легко піддається національному нищенню, коли воно здійснюється нападом на добірні частини її населення, тому там комуністична тактика відрізнялася від зразка німецьких нападів на євреїв. [Українська] нація надто багатолюдна, щоб можна повністю знищити її з якоюсь ефективністю. Однак її релігійний, інтелектуальний і політичний провід — її добірні і вирішальні частини — є доволі нечисленними, тож їх легко ліквідувати. Тому радянська сокира вдарила з повним розмахом саме по цих групах, вдаючись до відомих знарядь масового вбивства, депортації, примусової праці, заслання і голоду.
І тим не менше, якщо радянська програма досягне повного успіху, якщо інтеліґенцію, священиків і селян вдасться ліквідувати, Україна загине так само, наче було б убито усіх українців, бо вона втратить ту частину народу, що зберігала і розвивала її культуру, її вірування, її об’єднавчі ідеї, які прокладали їй шлях і давали їй душу, тобто робили її нацією, а не просто населенням».
Повний текст статті за посиланням.
