Катерина Бусол взяла участь у Фестивалі думок, присвяченому покаранню росії за злочин агресії

Доцентка кафедри міжнародного та європейського права Факультету правничих наук НаУКМА, експертка Центру дослідження геноциду та прав людини ФПвН Катерина Бусол взяла участь у Фестивалі думок, організованому правозахисною організацією «Схід-СОС».

Панельна дискусія за участю Катерини була присвячена питанню покарання росії та держав, які підтримують її агресію проти України, а також подальшим крокам у створенні Спеціального трибуналу щодо злочину агресії проти України.

До обговорення також долучилися Арьє Мора, менеджер з адвокації Ukrainian Legal Advisory Group, Анна Рассамахіна, керівниця департаменту «Війна та Правосуддя» Медійної ініціативи за права людини, Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини, та Микола Юрлов, юрист-міжнародник, ексдипломат і учасник процесу створення Спеціального трибуналу.

Одним із ключових питань дискусії стали наступні кроки після підписання у червні 2025 року Україною та Радою Європи Угоди про створення Трибуналу та його Статуту.

Найближчим практичним завданням є приєднання держав-партнерок України до Розширеної часткової угоди про Керівний комітет Спеціального трибуналу та її ратифікація. Угоду було ухвалено в Кишиневі у травні 2026 року. Її реалізація має забезпечити початкове фінансування нової інституції та створити необхідні умови для запуску її роботи – від матеріально-технічного забезпечення до формування складу суддів і призначення прокурора.

Водночас після створення правової рамки Трибуналу залишається низка питань, відповіді на які значною мірою визначатимуться вже під час його практичної роботи. Серед них – часова рамка російської агресії проти України та роль постраждалих у процесах, пов’язаних із притягненням до відповідальності за злочин агресії.

Окрему увагу під час дискусії приділили необхідності розглядати російську агресію як єдиний тривалий процес. Як наголосила Катерина Бусол, поділ російського вторгнення на окремі, не пов’язані між собою етапи – до 2022 року та після початку повномасштабної війни – не відображає реального характеру агресії. Важливо, щоб цей аспект був належно врахований і Спеціальним трибуналом.

Ще одне питання стосується ролі постраждалих. Традиційно злочин агресії розглядався передусім як посягання однієї держави на іншу – зокрема, у практиці Нюрнберзького та Токійського трибуналів. Водночас наслідки агресії мають безпосередній людський вимір: війна впливає на життя кожної людини в Україні, навіть якщо вона безпосередньо не стала потерпілою від конкретного воєнного злочину.

За словами Катерини Бусол, українська правозахисна спільнота, науковці та постраждалі можуть зробити важливий внесок у формування підходів Трибуналу до цих питань – на основі українського досвіду та з належною юридичною й правозахисною експертизою.

Окремим напрямом залишається міжнародна адвокація. Українські правозахисники дедалі активніше співпрацюють із колегами з країн Глобальної більшості, пояснюючи їм природу російської агресії та важливість створення Спеціального трибуналу.

Водночас створення Спеціального трибуналу не скасовує необхідності реформування юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо злочину агресії. Навпаки, як неодноразово наголошувала Україна, ці процеси доповнюють один одного та мають спільну мету – посилення міжнародного механізму відповідальності за агресію.