Євген Крапивін опублікував на порталі ZN.UA статтю, присвячену історії становлення та розвитку Державного бюро розслідувань

Як зазначає автор – старший викладач кафедри кримінального та кримінального процесуального права ФПвН НаУКМА Євген Крапивін, на початку січня Президент України доручив розробити законопроєкт щодо «оновлення Державного бюро розслідувань».

Водночас урядовий план щодо необхідності дослідження цього питання існував і раніше. Більше того, у парламенті вже зареєстрований депутатський законопроєкт, який передбачає «перезавантаження» ДБР за аналогією з Бюро економічної безпеки. Критика з боку ЄС у публічних звітах про розширення є відносно помірною, натомість у Скринінговому звіті (непублічному документі) вона значно жорсткіша.

Втім, ключове не в тому, що це доручення має тривалу передісторію, а в особливому статусі самого органу. ДБР є відносно новоствореним правоохоронним органом – він розпочав роботу лише у листопаді 2018 року, а його керівника було обрано за конкурсом у 2021 році. При цьому фактична підслідність Бюро – передусім військові злочини – мало з ним асоціюється, тож суспільне розуміння його реальної діяльності залишається обмеженим.

Паралельно ДБР регулярно зазнає критики: лунають звинувачення у заполітизованості, «ручному управлінні» з боку Офісу Президента, а практика зловживання невідкладними обшуками без ухвали слідчого судді стійко асоціюється саме з цим органом.

У своїй статті Євген Крапивін пояснює, з якою метою створювалося ДБР, що саме пішло не так у його функціонуванні та чому ідеї його «перезавантаження» сьогодні звучать особливо гучно. Головний висновок автора – кадровими рішеннями проблему не вирішити: якщо говорити про реформу ДБР, то лише про комплексну.

Повний текст статті за посиланням.