Катерина Бусол: нові підходи до тлумачення геноциду у світлі російської агресії проти України
Доцентка кафедри міжнародного та європейського права НаУКМА Катерина Бусол долучилася до ключової дискусійної панелі у межах Тижня міжнародного кримінального правосуддя в Києві, організованого Центром громадянських свобод. Темою обговорення стало питання, чи потребує концепція геноциду перегляду в умовах нових викликів, спричинених агресією РФ проти України.
Учасники панелі – серед яких також були старший викладач Максим Віщик (ФПвН НаУКМА), Захар Тропін та відомий міжнародник Марко Міланович – дійшли висновку: у короткостроковій перспективі зміна положень Конвенції 1948 року або Римського статуту малоймовірна. Водночас можливості для розвитку полягають у більш глибокому судовому тлумаченні чинних норм.
Катерина Бусол окреслила кілька ключових напрямів такого осмислення:
Переосмислення поняття «знищення». За словами дослідниці, необхідно вийти за межі вузького біологічного трактування. Сутнісне знищення може відбуватися через культурну індоктринацію, знищення спадщини, привласнення історії – тобто шляхом перетворення спільноти на «вихолощену» (за визначенням Фінули Ні Хейлон), позбавлену власної ідентичності.
Врахування історичного контексту. Спираючись на підходи Патрішії Селлерс, Катерина Бусол підкреслила важливість розуміння історії, культурних наративів і локального контексту для доведення умислу геноциду.
Сучасне тлумачення національної групи. Український досвід вимагає переосмислення «національності» як участі у спільному політичному й ціннісному виборі. Українську національну групу складають не лише етнічні українці, а й представники інших національностей, які захищають суверенітет і культурну самобутність України.
Визнання злочинності публічних закликів до геноциду. Україна має можливість закласти прецедент – встановлення відповідальності за підбурювання до геноциду навіть до початку масових вбивств, як це передбачено, але досі рідко застосовувалося у практиці міжнародного правосуддя.
Розширення розуміння форм геноцидного насильства. Особливу увагу необхідно приділити сексуальному, репродуктивному насильству та злочинам проти дітей – як елементам геноциду, що вказують на відповідний умисел.
Посилення ролі національних судів. Як показує досвід розгляду справ щодо єзидів у Німеччині, саме національні юрисдикції можуть відігравати вирішальну роль у кваліфікації новітніх злочинів геноциду. Українські правозахисники й прокурори вже активно співпрацюють з партнерами у третіх країнах для збору й передачі доказів.
