Заєць А. П., Погорєлова З. О. Становлення ідеї природного права в стародавній Греції і стародавньому Римі
У статті аналізується становлення ідеї природного права, що має важливе теоретичне й прикладне значення, оскільки дає можливість краще збагнути сутність права, його зв’язок з егалітаристськими та гуманістичними ученнями. Дослідження ґрунтується на сучасних філософських світоглядних підходах, використовуються такі загальнонаукові методи дослідження як аксіологічний, антропологічний, феноменологічний, порівняльно-історичний, порівняльно-правовий, системно-структурний, герменевтичний, функціональний, інституційний, а також формально-юридичний метод. Досліджено роботи представників Мілетської школи, заснованої Фалесом у першій половині VI століття до н.е., аналіз якими людської свідомості, людської здатності до творчості, перетворення світу, формулювання ідей і їхнього втілення привели до ідеї універсального Логосу, всесвітнього божественного Розуму, Закону Природи. Розкрито внесок у розвиток ідеї природного права софістів, які обґрунтовували відмінності між природним і людським законом, обстоювали ідею рівності усіх людей, закликали не дискримінувати громадян, залежно від їхнього походження, заперечували рабство. Висвітлено роль в обґрунтуванні ідеї природного права представників школи стоїцизму на основі усвідомлення принципової відмінності між природою людини і природою, обґрунтуванні існування незмінного закону природи (lex naturale) у формі здорового глузду, рівності усіх людей, визнання рабства таким, що суперечить людській природі, потреби визнання законом прав людини для збереження людської гідності. Досліджено вплив ідей філософів Стародавньої Греції на розвиток римського права, роль у цьому впливі Сципіонового гурту та суть тогочасного раціонального розуміння природного права як істинного закону, а саме – здорового глузду, який у відповідності з природою стосується всіх людей, є незмінним і вічним.
