Яцик Т. П., Шкелебей В. А. Суд присяжних у кримінальному провадженні як форма безпосередньої участі народу у здійсненні правосуддя
У статті окреслено значення суду присяжних у кримінальному провадженні. Звернено увагу, що запровадження інституту присяжних у судочинство України як форми безпосередньо участі народу передбачено статтею 124 Конституції України. Акцентовано на необхідності регламентації статусу суду присяжних у кримінальному провадженні й внесені пропозиції до чинного процесуального законодавства для розв’язання цих питань. Зазначено, що в Україні відповідно до чинного законодавства суд присяжних
діє лише на рівні місцевого загального суду першої інстанції (в складі двох професійних суддів і трьох присяжних) і розглядає справи щодо злочинів, за вчинення яких передбачено покарання у вигляді довічного позбавлення волі. Однак такий розгляд можливий лише за умови подання клопотання обвинуваченим під час підготовчого судового засідання. Проаналізовано проєкт Закону «Про суд присяжних» від 14 липня 2020 р. №3843, в якому пропонуються вимоги до присяжного: «Присяжним може бути громадянин України, який досяг двадцяти одного року, постійно проживає на території, на яку поширюється юрисдикція відповідного суду, якщо інше не визначено законом».
Доведено недоцільність зменшення вікового цензу для присяжних, а також зменшення кількості професійних суддів під час розгляду кримінальних справ судом присяжних.
Визначено головну особливість інституту присяжних у проєкті Закону, яка полягає в тому, що вони без впливу професійного судді постановляють неоспорюване по суті рішення – вердикт щодо винуватості особи в обвинуваченні, а професійний суддя на основі вердикту виносить мотивувальний вирок. Доведено необхідність введення додаткового критерію стосовно вищої юридичної освіти для присяжного. Встановлено відмінності рішень професійних суддів від вердикту присяжних: 1) розбіжності в інтерпретації доказів, що зумовлено їх неясністю: в одному судовому процесі докази чіткі й прості, а в іншому – складні й неясні; 2) інтерпретація закону; 3) незгода суддів і присяжних; 4) є відносна ефективність виступу адвоката й прокурора.
