Відбувся тренінг «Основи нормотворчості із застосуванням антидискримінаційної політики»
Нормотворчість має ґрунтуватися на правах людини, суспільному добробуті та демократичних цінностях. У розвинутих демократіях ці засади сприймаються як належне. Вони майже не потребують додаткових пояснень. Водночас навіть держави ЄС не застраховані від явища «демократичного регресу», коли демократичні стандарти поступово послаблюються чи підважуються. Для України ж, де триває війна і водночас відбувається процес європейської інтеграції, потреба у створенні дієвих запобіжників проти поверхневого чи викривленого тлумачення прав людини та антидискримінаційних норм є особливо нагальною.
У такому контексті 13-14 вересня у м. Трускавець Центр дослідження верховенства права та Факультет правничих наук за фінансової підтримки Європейського Союзу та Ради Європи провели дводенний тренінг «Основи нормотворчості із застосуванням антидискримінаційної політики». Участь у ньому взяли понад 30 представників парламенту, уряду, місцевих рад та громадських організацій.
Викликом для України є «зсув» законотворчості на підзаконний рівень. Коли парламент залишає широкий простір дискреції для виконавчої влади, це не лише послаблює демократичний баланс, а й підриває довіру громадян до інституцій. Тож практична частина тренінгу у Трускавці була спрямована на те, щоб показати: якісне нормотворення неможливе без чутливості до теми рівності та недискримінації на законодавчому рівні.
Учасники спільно працювали над навичками проведення антидискримінаційної експертизи. Чи не приховує текст акта прямої або непрямої дискримінації? Якщо певні групи опиняються в нерівному становищі, чи можна це виправдати легітимною метою і чи пропорційні такі заходи? Чи передбачає закон дієві механізми захисту від упередженого застосування норм? А якщо йдеться про позитивну дискримінацію — чи визначено, кого вона стосується, на який час запроваджується і яку саме нерівність має подолати?
Ми наголошували: не кожна різниця у правовому статусі є дискримінацією. Соціальні гарантії, вікові обмеження чи спеціальні вимоги для служби в армії — легітимні винятки. Формальна рівність є важливим аспектом правовладдя — за умови, що вона допускає нерівне ставлення лише тією мірою, яка потрібна на для досягнення сутнісної рівності.
В українських реаліях особлива увага повинна приділятися соціалізації військового досвіду. Атомізація індивідів і соціальна ізоляція створюють ризики авторитаризму, а тому разом з учасниками тренінгу ми обговорювали концепцію співінтеграції суспільства з людьми, які мають досвід участі в бойових діях.
Повернення ветеранів у мирне життя повинне супроводжуватися поступовим переходом суспільства до стабільної повоєнної демократії. Йдеться про перехідне правосуддя — концепцію, яка передбачає не лише створення спеціальних судів, а й ширший комплекс заходів, що включає встановлення істини про масові порушення, пропорційне покарання винних, визначення умов амністії та відновлення довіри до інституцій.
Завдяки участі у тренінгу представники парламенту, уряду, місцевих рад та громадських організацій отримали більше знань і практичних інструментів для впровадження антидискримінаційних процесів в Україні. Це особливо важливо у світлі євроінтеграційної «дорожньої карти», яка визначає чіткі завдання на найближчі роки: ухвалення до 2027 року закону про криміналізацію мови ненависті, гармонізацію національного антидискримінаційного законодавства з правом ЄС, а також внесення змін до закону «Про засади запобігання та протидії дискримінації» з урахуванням множинної дискримінації та дискримінації за асоціацією. Підвищення спроможності учасників у цих сферах сприятиме формуванню більш справедливого, інклюзивного та демократичного правопорядку в Україні.
Захід проведено за фінансової підтримки Європейського Союзу та Ради Європи. Зміст цього матеріалу є виключною відповідальністю авторів. Погляди, висловлені в цьому матеріалі, жодним чином не можуть бути розглянуті як офіційна думка Європейського Союзу або Ради Європи.
