Створення музейних виставок. Серія перша: «Вчимося грати симфонії»
Потреба в оновленні музейних експозитарних підходів була відчутна в Україні давно. Проте саме нині, коли українським музейникам, із порожніми залами та евакуйованими колекціями їхніх інституцій, ціною трагічних обставин дано шанс уповні оновити свої експозиції, здається, відкладати розмову далі стає професійно-етичним злочином. Відтак вирішила оприлюднити низку оглядових статей, в яких ділитимусь матеріалами щодо принципів створення виставок у світовій музейній практиці, ілюструючи їх прикладами з українського чи міжнародного досвіду. Робитиму це виключно з бажання ініціювати обговорення щодо осучаснення музейних експозицій і керуючись прагненням побачити наші музеї сучасними та гідними міжнародного визнання за тих «вихідних» людських та фінансових ресурсів, які нині маємо. У першій статті пропоную вашій увазі мистецтвознавчий аналіз сучасних кроссексторальних методів експонування на прикладі проєкту Музею війни «Україна – Розп’яття». У наступному матеріалі йтиметься про тих, без кого неможливо ефективно реалізувати ці методи на практиці.
