Серветник В. Основна модель GR-комунікації
Гостра необхідність сегментації суб’єктного простору GR зумовила . Поділ, що відповідає цілям загального розуміння комунікативних процесів у взаємодії з органами влади, суб’єктів GR на базисні і технологічні. В статті детально розглянуто такі базисні та технологічні суб’єкти GR комунікації, як повідомлення, канал та зворотній зв’язок Виходячи з описаної класифікації, пропоновано класифікацію типів каналів зв’язку:
подієвий, документний і електронний. значна увага дослідження присвячена аналізу праць таких дослідників зарубіжних: П. Я. Фельдмана, А. В. Соколова, С. П. Кушнерук, Г. Н. Швецової-Водка, Д. П. Гавро і Ю. В. Таранової, Ю. Хабермас. Проаналізовано досвід Європейського Союзу, ЄАЕС. Обгрунтовано, що в системі комунікацій бізнесу і влади значення зворотного зв’язку зростає ще більше, оскільки наявність зворотного зв’язку і сприйнятливість до нього є обов’язковою умовою діалогічності комунікації – тієї, в
якій учасники, досягаючи своїх цілей, можуть як утримувати ініціативу, так і передавати ініціативу партнеру. Покращено понятійно-категорійний апарат державного управління , зокрема запропоноване авторське визначення digital GR –комунікаціїй або «GR – комунікація в Інтернеті» як вид GR-комунікації, здійснюваних за допомогою online -мідіа, пошукових систем, соціальних мереж, пов’язаних веб-технологій. Запропоновано модель GR –комунікації та здійснено аналіз її базових елементів, що дозволили виявити потенційно слабкі точки в процесах digital GR –комунікації. Зазначено, що в системі комунікацій бізнесу і влади значення зворотного зв’язку зростає, оскільки наявність зворотного зв’язку і сприйнятливість до нього є обов’язковою умовою діалогічності комунікації – тієї, в якій учасники, досягаючи своїх цілей, можуть як утримувати ініціативу, так і передавати ініціативу партнеру.
