Ключковський Юрій. Категорія «юридична особа» з точки зору публічного права.
Стаття присвячена дослідженню змісту поняття «юридична особа» та критеріїв поділу категорії юридичних осіб на дві великі групи – юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права – у контексті широкого вживання цих понять у сфері публічного права. Показано недоліки нормативної та доктринальних дефініцій поняття «юридична особа», що мають наслідком її недостатню визначеність, зокрема, при спробах перенесення цього поняття у публічно-правову сферу. Проаналізовано різноманітні підходи щодо розмежування юридичних осіб публічного і приватного права. Показано, що нормативний критерій не забезпечує такого розмежування, а запропоновані науковцями критерії класифікації, які мають цивілістичну природу, є істотно неповними.
Відсутність чіткого визначення змісту терміна «юридична особа» та його похідного – «юридична особа публічного права» – у контексті публічних правовідносин призводить на практиці до неоднозначного праворозуміння, колізій та непорозумінь. Оскільки концепція юридичної особи адаптована до сфери цивільного права для характеристики правоздатності та дієздатності суб’єкта насамперед щодо майнових і підприємницьких прав і повноважень, стверджується, що у публічно-правовій сфері поняття «юридична особа» не привносить додаткового змісту, а тому непридатне для використання в ролі правової характеристики суб’єкта публічних правовідносин.
Показано, що для всіх суб’єктів, до яких прийнято застосовувати термін «юридична особа», характерною є наявність певного (хоча й різного) обсягу прав і повноважень як у цивільній, так і в публічно-правовій сфері, тобто володіння одночасно двома правовими статусами – публічним і приватним. Такі статуси у різних суб’єктів мають різний обсяг і перебувають у співвідношенні «основний – субсидіарний». Звідси випливає поділ суб’єктів права на дві групи залежно від того, який із статусів – публічний чи приватний – є основним. Пропонується зберегти позначення «юридична особа» лише для суб’єктів права, для яких основним є цивільно-правовий статус. Суб’єкти права з основним публічно-правовим статусом можуть мати субсидіарний цивільно-правовий статус, призначений для обслуговування їхньої основної діяльності публічно-правової природи. У цьому випадку пропонується позначати суб’єкт на основі його публічно-правового статусу із доповненням, що він «має субсидіарний статус юридичної особи». Використання цивілістичного терміну «юридична особа» для позначення такого суб’єкта не можна вважати прийнятним, оскільки в основній для суб’єкта публічно-правовій сфері цей термін не відображає правової природи суб’єкта і породжує непорозуміння та неоднозначне правозастосування.
