Халанчук Вікторія. В’язання гачком. Угорська нацменшина на Закарпатті у стратегії Угорщини та її відносинах з Україною
Попередню українську владу очільник угорського уряду, щедрий на гострі висловлювання, називав антиугорською. Щодо нової все ще триває процес очікування та придивляння, хоча це й не означає зниження напруги.
Над Україною теж нависає очікування: наступного року виповнюється століття Тріанонському договору, підписання якого значно зменшило розміри Угорського королівства. Інколи може здаватися, що політики Угорщини прагнуть зв’язати докупи розпорошених етнічних угорців і навіть втрачені території в химерному візерунку держави, уявні межі якої виходять за визначені міжнародним правом кордони. Велику роль у двосторонніх відносинах України і Угорщини відіграватиме готовність останньої до співпраці та пошуків компромісу, а не створення нових конфліктних ситуацій.
Суперечки з окремих питань щодо угорської нацменшини в Україні підірвали і так слабко розвинені зв’язки між державами, позначилися на відносинах України з НАТО і США. Сприятливе середовище для конфлікту створила недолуга політика України на Закарпатті. Втім, його витоки слід шукати не в Києві, Ужгороді чи Береговому. Тим паче не в самих українських громадянах угорського походження, з якими все ще погано комунікує Київ і через яких уміло просуває інтереси Будапешт. Конфлікт живиться історичними сентиментами Угорщини, загостреними політикою Орбана.
