Дакал А. В., Москаленко С. О. Патріотичне виховання у контексті забезпечення національної стійкості
Стаття присвячена обґрунтуванню наукового підходу до розгляду патріотичного виховання як однієї з передумов забезпечення національної стійкості. Предмет дослідження розглядається з точки зору публічного управління та адміністрування, а не суто педагогіки, політології чи філософії, зважаючи на міждисциплінарність окресленої проблематики.
Патріотизм трактується як компонент структури особистості, суспільна та індивідуальна цінність. Наголошується, що суспільно-політичні практики переконливо свідчать про стійкий взаємозв’язок і взаємовплив національної самосвідомості громадян, патріотичного виховання, внутрішньоукраїнської інтеграції та державотворчих процесів. Посилення патріотичного виховання потребує зусиль владних структур, залучення потенціалу громадянського суспільства, широкого використання релевантного зарубіжного досвіду.
Акцентується увага на необхідності створення та розбудові мережі центрів патріотичного виховання, які б виконували низку функцій (комунікативно-соціалізаційну, стабілізаційну, адаптивну, культурно-дозвіллєву, профілактичну, освітню), а також формування потужної відкритої тематичної культурно-освітньої інтеграційної платформи в онлайн-форматі для популяризації української історії і національних традицій, належного інформування суспільства про чутливі теми (зокрема, історичні, які використовуються, або можуть бути використані агресором для досягнення своїх цілей), реалізації державної політики пам’яті,
формування активної громадянської позиції.
Виокремлено ключові блоки складових елементів публічної політики у сфері патріотичного виховання, перший із яких включає в себе визначення, формулювання, коригування та оприлюднення цілей такої політики, а другий – вироблення, узгодження зі стейкхолдерами, організацію виконання та оцінювання політичних рішень у царині патріотичного виховання громадян.
Така політика має бути науково обґрунтованою, цілеспрямованою, послідовною і системною, її заходи мають бути забезпечені ресурсами та використовувати множинні можливості впливу на інформаційний простір.
