Багіров С. Р. Підходи до розуміння необережного співзаподіяння у науці кримінального права
У статті підтверджено думку про відсутність єдиного теоретичного
концепту необережного співзаподіяння в доктрині кримінального права.
Автор дійшов висновку про формування двох основних підходів – «вузького»
та «широкого» – до розуміння необережного співзаподіяння.
Прихильники «вузького» підходу наполягають на розмежуванні необережного співзаподіяння як особливої форми поведінки кількох суб’єктів одного необережного злочину з явищем «збігу» самостійних необережних злочинів. Збіг порушень правил безпеки з боку кількох водіїв транспортних засобів, що призвело до одного суспільно небезпечного наслідку, представники цього підходу не вважають необережним співзаподіянням.
Більшість науковців розглядають як необережне співзаподіяння не лише «вузькі» форми спричинення злочинного наслідку, а й інші різновиди необережного заподіяння спільної шкоди кількома суб’єктами. Учені цієї групи вважають, що поняття необережного співзаподіяння може охоплювати і ситуації спричинення єдиного наслідку кількома водіями, кожен з яких порушив правила безпеки руху або експлуатації транспорту.
У статті зроблений висновок про те, що представники «вузького» підходу поки що не навели переконливих доказів, які дозволили б чітко розмежувати необережне співзаподіяння і те явище, яке вони називають «збігом діянь» або самостійними необережними злочинами, що збігаються у місці та часі.
