Андрійчук Т. С. Державна підтримка розвитку громадянського суспільства в Україні у 2007–2020 роках: стратегічні завдання та механізми реалізації
Україна у 2007 році приєдналася до країн, в яких сприяння розвитку громадянського суспільства визнано пріоритетом держави. З того часу реалізовано три відповідні стратегічні документи – урядова Концепція сприяння органами виконавчої влади розвитку громадянського суспільства та затверджені Президентом України Стратегія державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства і Національна стратегія сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні на 2016–2020 роки.
У статті представлено результати дослідження різних підходів до визначення стратегічних завдань державної підтримки розвитку громадянського суспільства та механізмів їх реалізації, що втілювалися протягом 2007–2020 років. За результатами аналізу згаданих вище державних документів і практики їх реалізації виокремлено сильні та слабкі сторони відповідних підходів.
Автор обґрунтовує, що кожен стратегічний документ відіграв певну позитивну роль у становленні державної політики сприяння розвитку громадянського суспільства. Водночас жоден із них не був досить якісним із точки зору планування та механізму реалізації. У результаті відповідна політика досі не набрала усталених форм. Автором виокремлено низку недоліків: нечіткість формулювання стратегічних завдань та прив’язки до них планів заходів; постійна зміна органів та посадових осіб, уповноважених визначати пріоритети та планувати діяльність у відповідній сфері – Кабінет Міністрів (2007 рік), Президент України (2012 рік), Президент України і Кабінет Міністрів (2016 рік); слабкість механізмів координації; відсутність індикаторів і показників для моніторингу та оцінки результативності та ін.
За результатами дослідження сформульовано рекомендації щодо удосконалення підходів до визначення стратегічних завдань та механізмів їх реалізації в процесі підготовки нової Національної стратегії сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні.