Басиста І. В., Галаган В. І., Удовенко Ж. В. Повноваження прокурора на проведення процесуальних дій у кримінальному провадженні: окремі проблеми
У цій публікації поставлено за мету переконати опонентів в тому, що здійснюючи функцію процесуального керівництва, прокурор, серед іншого, вправі брати й особисту участь у розслідуванні, бо ж є відповідальним за його результати. І коли наявна ситуація можливої втрати доказів, знищення їх джерел тощо через зволікання у часі, то очевидною і логічною є ініціатива прокурора, котра має своїм результатом особисте провадження ним відповідних процесуальних дій у межах наданих йому повноважень. Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів використано таку сукупність методів: формально-логічний, аналізу та синтезу, вибірку, порівняльно-правовий, прогнозування. Результатами такої діяльності є: 1) з’ясовано, що дати ґрунтовну відповідь на задекларовану у її назві дилему можливо лише за умови врахування тих законодавчих положень, судових позицій та тлумачень, а також авторських роздумів і концептуальних розумінь, які дозволяють сформулювати переконання у тому, що цілком закономірно та логічно, що прокурор, котрий є процесуальним керівником за КПК України, має широкі повноваження щодо проведення окремих процесуальних дій у кримінальному провадженні та всього розслідування в цілому; 2) констатовано, що внесення відомостей до ЄРДР дозволяє прокурору здійснювати свою процесуальну діяльність в межах першої стадії кримінального провадження – досудового розслідування; 3) доведено, що проводячи всі дії, передбачені частиною 2 статті 36 КПК України, та здійснюючи інші повноваження, визначені для нього КПК України, прокурор, незалежно від місця прокуратури в системі прокуратури України чи адміністративної посади, яку прокурор обіймає у прокуратурі, реалізуючи процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, апріорі не виходить за межі наданих йому повноважень. Висновки: зазначена процесуальна діяльність прокурора водночас служить виконанню завдань кримінального провадження і переслідує мету – створення передумов для встановлення істини. Проводячи певні процесуальні дії після внесення відомостей до ЄРДР, у випадках, коли для них прокурор є належним суб’єктом, вести мову про певні хиби у сформованій ним доказовій базі, лише за ознакою неналежного суб’єкта, не доводиться.
